(01.08.1947 - 22.08.2022гг.)
Вислана Чуйко
Родилась 1 августа 1947 года в селе Гривен ГРЕСЬКО района Могилевской области (ныне Минская обл., Слуцкий р-н, с. Гривен) в семье колхозников Порфирия Карповича и Галины Ивановны Потицких. В 1950 семья переехала в Украину в с. Новую Царичанку Б-Днестровского р-на Одесской обл. В 1954 году пошла учиться в Новоцаричанську восьмилетнюю школу, а в 1965 году закончил 11 классов Староцаричанськои средней школы.
В 1965 году уехала в г. Херсона и работала на Херсонском ватно-бумажном комбинате ткачихой. В 1969 году вышла замуж и переехала в село Старая Царичанка. В ноября 1969 года поступила на должность старшей пионервожатой этой же школы. В 1977 году закончила заочно Одесский государственный университет им. Мечникова и получила специальность филолога, преподавателя украинськох языка и литературы.
С 1969 года по 2010 год работала в Староцаричанський средней школе в должности старшей пионервожатой, педагога - организатора и преподавала украинский язык и литературу, пение, рисование, географию, труд.
В 2010 году ушла на заслуженный отдых. Начала писать стихи в 2012 году.
За участие в 4 и 5 литературных конкурсах им. П.И. Наниева "Бессарабская Лира" 2012 и "Бессарабская Лира" 2013, которые проводила Ассоциация литераторов Бессарабии "Буджак" в городе Белгород - Днестровский, награждена грамотой (2012г), дипломом за вклад в литературу родного края и барельефом Павла Наниева (2013.)
Выпустила подарочный сборник "Моя поэзия", который отмечен на конкурсе барельефом П.Наниева. Член АЛБ «Буджак».
Батьківська домівка
Моє село, дитинства колисанко,
Я обходила всі твої стежки,
Нова моя і Стара Царичанка,
Життя мого два милі бережки.
Росяні краплі на духмяних травах
І в інеї дерева й бур’яни –
Все схвачувала і несла моя уява,
Тому назавжди дорогі мені вони.
Домівка під червоною покрівлею,
Маленька кухня літня, з соняшників тин,
Матусина над нами схилена голівка,
Коли хворіла я чи Мишко-син.
Дари полів, принесені татусем,
Він виноградник і баштан оберігав,
І зграйка дітвори у полі під навісом,
Де кавунами їх мій татко пригощав.
В кінці подвір’я – ясла для двох кізок,
Хавроня й Цоня звалися вони,
І кури, і качки були зазвичай,
Щороку виростали й кабани…
Ще пам’ятаю квітнички під вікнами,
За кухнею із груш і яблунь сад
Й пісні, які співала вечорами друзям я
І місячний вечірній зорепад.
Віслана
Вересень 2012р.
Гроші
Одиницю грошову коли люди люблять,
В обміни її пускають, за неї не згублять,
Не вбивають, не крадуть, а дуже шанують,
Вірно її приміняють й бідним наділяють,
Тоді Господь тим грошей більше й посилає,
І багатства їх щодня Він благословляє.
Однаково Бог всіх любить й багатих і бідних,
Дбає, щоб багаті не лишали рідних,
Обездолених в житті, друзів незаможних.
Руку допомоги їм аби подавали,
Щоб і ті своїм трудом багатими стали.
Аби допомога була вчасна, лаконічна
Грошова, фізична чи економічна.
Може буть моральна чи матеріальна,
Лиш би справедлива, чесна, соціальна.
Та коли з Івана пан І брата цурається,
На такого і багатство, і суспільство лається.
Кращий в 1000 разів той, що з бідним знається,
А не той, що збагатився
Й від усіх ховається.
Віслана, 26.11.2013р.
