Газета «Советское Приднестровье», 12.12.2003г.
НАЦІОНАЛЬНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ АКАДЕМІЧНОМУ НАРОДНОМУ ХОРУ iм Г. ВЕРЬОВКИ
- 60 РОКІВ.
"Україна має найбагатший у світі фольклор. Вона має незрівнянних співаків, танцюристів і музикантів, які з незапам'ятних часів займають почесне місце в світі. Це ще раз засвідчив Український народний хор. гастролі якого в Мексиці пройшли з небаченим досі успіхом". ("Соль де Торрен". Мексика)
Це один із численних відгуків закордонної преси на концерти хору імені Г Верьовки. їм аплодували глядачі більш як 60 країн світу: Франції, Іспанії. Португалії. Англії, Канади, Аргентини, Бразилії', Мексики, Кореї, США та багатьох інших.
На заключному концерті у Лісабоні співаків та диригента осипали рожево-червоним "дощем" із пелюсток роз. До цього таким "дощем" зустрічали лише не перевершеного Карузо.
У 1985 році на конкурсі, який проводила фірма "Мелодій", хор єдиний із хорових колективів одержав золотий диск за понад 8 мільйонів платівок із записами виступів хору (а диск видається після мільйону).
Із всесвітнього конкурсу в Кореї колектив привіз 12 кубків, перемігши у всіх номінаціях.
І де б не виступав хор імені Г. Верьовки. - чи в Україні, чи в країнах зарубіжжя, скрізь українська народна пісня полонить душу, здобуває визнання, сприймається, мова рідна.
А народився хор у вересні 1943 року у щойно визволеному Харькові. Створив колектив і керував ним відомий композитор і хоровий диригент Григорій Гурійович Вєрьовка.
На повоєнних фотографіях хору чоловіки стоять попереду, а дівчата - на стільцях у другому ряду, тому, що не мали чобітків. Вишивку на сорочках самі малювали фарбами, а замість намиста - скляні ялинкові буси. Перші виконавці не мали музичної освіти, але були дуже талановитими людьми, із співочими традиціями, які передавались їм матерями, бабусями. І поніс хор у широкий світ українську пісню-сповідь, пісню-думу, пісню-душу. Недарма великий Тичина сказав: "Співає верьовкинський хор - співає Україна".
По смерті Г. Верьовки, з 1966 р. незмінним художнім керівником і директором хору є вихованець Одеської консерваторії (клас професора К. Пігрова) Анатолій Тимофійович Авдіевський, народний артист України і СРСР, Лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка, Герой України.
Шанобливо підтримуючи традиції хору, дбайливо зберігаючи перлини пісенного фольклору, А.Т. Авдіевський органічно поєднав народну і академічну манеру співу. Майже всі хористи - з вищою музичною освітою. Колективові стало доступним І підвладним те, що раніше в народному хорі здавалося неможливим. У творчому доробку хору понад 2 тисячі творів: думи, козацькі та чумацькі пісні, жартівливі хорові сцени, обрядова та родинно-побутова лірика, асе найкраще з доробку нинішніх авторів. Творчий склад хору-140 осіб. Це співаки, танцюристі, музиканти.
Своєю "бідою" Анатолій Тимофійович вважає абсолютний музикальний слух. Тому дуже вимогливий до кожної інтонації, фрази, кожного проспіваного слова, нюансу. У цьому запорука найвищого художнього рівня звучання. Саме під орудою Маестро хор піднявся до вершин світової виконавської культури, світової слави.
А.Т. Авдієвський - академік двох академій: педагогічних наук України та Академії мистецтв України, професор, ректор Інституту Мистецтв Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. Голова Всеукраїнської музичної спілки. Президент Національного музичного Комітету України, Міжнародної Музичної Ради ЮНЕСКО. А.Т. Авдієвського визнано Обличчям тисячоліть, його неодноразово запрошували на програму "Саме той."
Незважаючи на високі звання, титули і нагороди, він людина дуже проста, чуйна, доброзичлива, лагідна. Жодного разу в житті не відпочивав у санаторіях, пансіонатах. Зате щоліта вже на протязі багатьох років приїздить на косу Кароліно-Бугаз, щоб поспілкуватися з рідними і послухати як "співають" вранці піски. Тому всіх білгород-дністровців вважає своїми земляками, їм і присвячує концерт.
Не балотувався в парламент, бо сповідує прадавній простий закон: "кожен повинен займатися своєю справою", - і вважає, що "музика має творити й звучати поза політикою, поза економікою, - має линути в душі через усі кордони, крізь час і простір".
Ось і линуть пісні Національного хору імені Г. Верьовки, розлягаються над світом, збуджують прекрасні почуття і бпагородні поривання. Відомий український музиколог, професор Сорбони Арістид Вірста після концерту хору перед учасниками Всесвітнього форуму українців у Києві із слізьми радості, з лодякою і гордістю сказав: "Ось вони, коштовні перлини народної душі! Ось вона, мистецька слава України!" І ви, шановні читачі нашої газети, зможете переконатися у цьому, побувавши на великому святі - концерті хору імені Г. Верьовки.
(16 ГРУДНЯ 2003р.ВІДБУДЕТЬСЯ КОНЦЕРТ ХОРУ У М. БІЛГОРОДІ-ДНЕСТРОВСЬКОМУ.)
Л. ЮРЧЕНКО. позаштатний кореспондент
16.12.2003г., после концерта в Белгород-Днестровском ЦКиД.
На снимке слева направо:
Т.Боровская, Ф.Форостяный, И.Параденко, А.Авдиевский, Светлана и Фёдор Каназирские.
