История создания АЛБ "Буджак" - историческая справка  Международные связи АЛБ - благодарность Императора Японии
Гимн Белгорода-Днестровского -  один из символов города

Сегодня - Saturday 21 October -    День Трафальгарского сражения. День сладостей в США. Международный кинофестиваль «Золотой Апельсин» в Анталье. День яблока. Начало месяца. 21 октября в народном календаре Трифон и Пелагея Сафар. 1520 Магеллан открыл пролив, названный впоследствии Магеллановым. 1805 Произошло Трафальгарское сражение. 1997 Учреждена Литературная премия Александра Солженицына. 

Людмила Авдиевская


 

Газета «Советское Приднестровье», 12.12.2003г.

 

НАЦІОНАЛЬНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ АКАДЕМІЧНОМУ НА­РОДНОМУ ХОРУ ІМЕНІ Г.Г. ВЕРЬОВКИ - 60 РОКІВ.

                 

          "Україна має найбагатший у світі фольклор. Вона має незрівнянних співаків, танцюристів і музикантів, які з незапам'ятних часів займають почесне місце в світі. Це ще раз засвідчив Украї­нський народний хор. гастролі якого в Мексиці пройшли з небаченим досі успіхом". ("Соль де Торрен". Мексика)

 

          Це один із численних відгуків закордонної пре­си на концерти хору імені Г Верьовки. їм аплоду­вали глядачі більш як 60 країн світу: Франції, Іспанії. Португалії. Англії, Канади, Аргентини, Бра­зилії', Мексики, Кореї, США та багатьох інших.

На заключному концерті у Лісабоні співаків та диригента осипали рожево-червоним "дощем" із пелюсток роз. До цього таким "дощем" зустрічали лише не перевершеного Карузо.

          У 1985 році на конкурсі, який проводила фірма "Мелодій", хор єдиний із хорових колективів одер­жав золотий диск за понад 8 мільйонів платівок із записами виступів хору (а диск видається після мільйону).

Із всесвітнього конкурсу в Кореї колектив привіз 12 кубків, перемігши у всіх номінаціях.

І де б не виступав хор імені Г. Верьовки. - чи в Україні, чи в країнах зарубіжжя, скрізь українська народна пісня полонить душу, здобуває визнан­ня, сприймається, мова рідна.

          А народився хор у вересні 1943 року у щойно визволеному Харькові. Створив колектив і керу­вав ним відомий композитор і хоровий диригент Григорій Гурійович Вєрьовка.

На повоєнних фотографіях хору чоловіки сто­ять попереду, а дівчата - на стільцях у другому ряду, тому, що не мали чобітків. Вишивку на сорочках самі малювали фарбами, а замість намиста - скляні ялинкові буси. Перші виконавці не мали музичної освіти, але були дуже талановитими людьми, із співочими традиціями, які передавались їм матеря­ми, бабусями. І поніс хор у широкий світ українську пісню-сповідь, пісню-думу, пісню-душу. Недарма великий Тичина сказав: "Співає верьовкинський хор - співає Україна".

          По смерті Г. Верьовки, з 1966 р. незмінним художнім керівником і директором хору є вихова­нець Одеської консерваторії (клас професора К. Пігрсва) Анатолій Тимофійович Авдіевський, на­родний артист України і СРСР, Лауреат Держав­ної премії України імені Т.Г. Шевченка, Герой Ук­раїни.

          Шанобливо підтримуючи традиції хору, дбай­ливо зберігаючи перлини пісенного фольклору, А.Т. Авдіевський органічно поєднав народну і ака­демічну манеру співу. Майже всі хористи - з ви­щою музичною освітою. Колективові стало дос­тупним І підвладним те, що раніше в народному хорі здавалося неможливим. У творчому доробку хору понад 2 тисячі творів: думи, козацькі та чу­мацькі пісні, жартівливі хорові сцени, обрядова та родинно-побутова лірика, асе найкраще з дороб­ку нинішніх авторів. Творчий склад хору-140 осіб. Це співаки, танцюристі, музиканти.

          Своєю "бідою" Анатолій Тимофійович вважає абсолютний музикальний слух. Тому дуже вимог­ливий до кожної інтонації, фрази, кожного про­співаного слова, нюансу. У цьому запорука най­вищого художнього рівня звучання. Саме під ору­дою Маестро хор піднявся до вершин світової виконавської культури, світової слави.

          А.Т. Авдієвський - академік двох академій: педагогічних наук України та Академії мистецтв України, професор, ректор Інституту Мистецтв Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. Голова Всеукраїнської музичної спілки. Президент Національного музичного Ком­ітету України, Міжнародної Музичної Ради ЮНЕСКО. А.Т. Авдієвського визнано Обличчям тися­чоліть, його неодноразово запрошували на про­граму "Саме той."

          Незважаючи на високі звання, титули і наго­роди, він людина дуже проста, чуйна, доброзич­лива, лагідна. Жодного разу в житті не відпочивав у санаторіях, пансіонатах. Зате щоліта вже на протязі багатьох років приїздить на косу Кароліно-Бугаз, щоб поспілкуватися з рідними і послу­хати як "співають" вранці піски. Тому всіх білгород-дністровців вважає своїми земляками, їм і присвячує концерт.

          Не балотувався в парламент, бо сповідує пра­давній простий закон: "кожен повинен займатися своєю справою", - і вважає, що "музика має тво­рити й звучати поза політикою, поза економікою, - має линути в душі через усі кордони, крізь час і простір".

          Ось і линуть пісні Національного хору імені Г. Верьовки, розлягаються над світом, збуджують прекрасні почуття і бпагородні поривання. Відо­мий український музиколог, професор Сорбони Арістид Вірста після концерту хору перед учас­никами Всесвітнього форуму українців у Києві із слізьми радості, з лодякою і гордістю сказав: "Ось вони, коштовні перлини народної душі! Ось вона, мистецька слава України!" І ви, шановні читачі нашої газети, зможете переконатися у цьому, по­бувавши на великому святі - концерті хору імені Г. Верьовки.

 

     (16 ГРУДНЯ 2003р.ВІДБУДЕТЬСЯ КОНЦЕРТ ХОРУ У М. БІЛГОРОДІ-ДНЕСТРОВСЬКОМУ.)

 

Л. ЮРЧЕНКО. позаштатний кореспондент

 


16.12.2003г., после концерта в Белгород-Днестровском ЦКиД.

На снимке слева направо: Т.Боровская, Ф.Форостяный, И.Параденко, А.Авдиевский, Светлана и Фёдор Каназирские.

 

 


 
 


логотип© alb-budjak