История создания АЛБ "Буджак" - историческая справка  Международные связи АЛБ - благодарность Императора Японии
Гимн Белгорода-Днестровского -  один из символов города

Сегодня - Wednesday 20 сентября -  День рекрутера в России. День HR-менеджера в России. День рекрутера в России. День HR-менеджера в России. День независимости Южной Осетии. День нефтяников Азербайджана. День таможенника Беларуси. День предпринимателя Кыргызстана. День памяти преподобного Макария Оптинского. Пост перед праздником Седе. 20 сентября в народном календаре Луков день. 1378 Начало Великого раскола (или Великой схизмы) в Римско-католической церкви. 1519 Фердинанд Магеллан отправился в кругосветное путешествие. 1802 В России учреждены министерства вместо коллегий.  1862 В Новгороде открыт памятник «Тысячелетие России».  1946 Состоялось открытие первого Каннского кинофестиваля. 2002 В Афинах открылась Всемирная конференция мэров 
"Буджак-инфо"-Net

Олекса Різниченко, "Буджак-инфо" июнь 2011г.

Юбілей ЛС «Дністровські джерела»


Буджацькі повпреди

 

    Безперечно те, що всім нам дуже приємно, коли на наші доброчинні акції збираються, приїжджають, та ще й з інших міст добрі друзі, колеги. Таким добрим і давнішнім другом і колегою наших літераторів, а тепер вже і Почесним членом АЛБ "Буджак” є видатний український письменник і поет Олекса Різниченко, який не перший раз відкликається на наші запрошення. Колись у радянські часи, як десідент він був репресований… Але ніякі "гулаги” не змогли зламати його гідну творчу статуру. На цій сторінці він розповідає про свої відчуття та спостереження всього того, чому став свідком на нашому Ювілеї та на фестивалі "Пушкін-фест”. В його розумінні чітко видно, що ювілей колись маленької літстудії Білгород-Дністровського на сьогодні можна сміливо означити як Ювілей теперішньої Ассоціації літераторів Бессарабії "Буджак”. І це взагалі мабуть може бути десь та в чомусь справедливим.

                                                       Игор Параденко, Голова правління АЛБ «Буджак»

 

 Сталося так, що я потрапив у епіцентр великого свята найдревнішого міста Одещини – Біл-города, Аккермана, Білгорода-Дністровського. Власне, свят було два – 65 років міському та районному літературному об`єднанню "Дністровські джерела”, яке входить до складу Ассоціації літераторів Бессарабії "Буджак” і день народження Олександра Пушкіна, який тут вважається своїм поетом. Дійство було велелюдне, мешканці міста, незважаючи на жару, оточили пам’ятник-погруддя Пушкіна і охоче аплодували своїм поетам,  школярам, які і читали вірші, і танцювали, і лицедіяли. Був навіть міні-Пушкін, хлопчинка, який досить гарно зображав поета. Провадився конкурс читців, вручалися грамоти і подарунки.

Не менш урочистими були святкування ювілею. Асоціація літераторів Бесарабії – це унікальне явище для півдня України. А може і світу??

Сам імператор Японії Акіхіто прислав поздоровлення асоціації «Буджак». Як це сталося? На багатьох сайтах інтернету можна познайомитися з історією цього привітання. Все виявилося просто. Після землетрусу, після аварії на АЕС «Фукусіма», літератори Білгорода направили на адресу імператора співчуття у формі вірша. А вірш, який починався словами «Японці! Браття щедрі Землі!»  написав Павло Антонов-Дністров. Мабуть і сама посвята-епіграф привернула увагу імператора: «Від братів Чорнобиля – братам Висхідного Сонця». Так, Україна уже пережила трагедію Чорнобиля, а Японія - і Хіросиму і Нагасакі, і ось оцей землетрус. Брати пізнаються у біді, справді.

 65 літ літоб`єднанню…

Це вітання імператора особливо контрастує з тим, що у літераторів «Буджака» нема належного фінансування, щоб вони могли видати свій черговий літературний альманах. Про це я не раз чув упродовж святкового дня. Навіть очільники міста, виступаючи на ювілеї, визнавали цей факт і обіцяли щось зробити, знайти якісь кошти!

Колись, на зорі своєї юності, збиралися у бібліотеці при будинку офіцерів. Директор її – Людмила Ширкевич – стала отією Музою, бо присвятила свій і робочий, і неробочий час своїм літераторам, влаштовувала зустрічі з читачами.

Тоді, в 1946 році девятикласник  Кирило Ковальджі написав поему «Белая крепость» і перші літстудійці слухали її, критикували і хвалили.

Згодом мужніли і набирали літературної ваги такі письменники, як Павло Наніїв, чий роман «Тричі продана»  (про Софію Потоцьку) прогримів по всій Україні, Іван Краснов, Борис Мисюк, Владислав Мисюк. Стали відомими літератори  Петро Козлов, Микола Тучин, Марія Тарапова, Михайло Самарцев, Дмитро Віцукаєв, який став першим редактором першого числа журналу «Днестровская волна» вікопомного 1991 року. Згодом вийшло ще три числа, наповнених чудовими творами.

Георгій Годлевський читав чудового вірша, Ольга Хорошенко чекає нової книги. Чудову книгу «Годи, дороги, встречи…» Фелікс Закіров скомпонував із  своїх віршів написаних у різні роки.

Ліквідація цензури і розвал «партії комуністів» широко відкрили двері для старших і молодших талантів. Виходять книга за книгою – Бориса Устименка, Іллі Кабаці, Вячеслава Гульчака,  Алли Лозовської, Тетяни Кульчицької, Фелікса Закірова.

У 90-ті роки потужно влився до асоціації Ігор Параденко – поет, композитор, співак. Це він написав музику на слова Павла Антонова і так народився теперішній офіційний гімн-славень міста:

Лік ведемо від древньої Тіри,

З давнини починався наш рід.

В місті праці і звершень, і миру

Хай живе, процвітає нарід!

Від Древньої Тіри… Від опального римського поета Овідія… Від опального поета Пушкіна… Від геніальної Лесі Українки, яка теж тут бувала.

Я вдивлявся у натхненні обличчя поетів і прозаїків Білгорода, слухав їхні твори, виступи, сповнені то болю, то гордості за своє місто і  розумів, що воно не є без’язиким, німим, воно мислить розумом і серцем оцих дітей своїх, повпредів своїх, воно промовляє у майбутнє їхніми словами, тепер я певен, що правдиве слово виживе, переживе, переможе.

Олекса Різниченко, Член спілки письменників України, Почесний член Асоціації літераторів Бессарбії "Буджак”, «Буджак-инфо» - Информационный вестник Ассоциации литераторов Бессарабии «Буджак»

http://bilgorod-d.org.ua/index.php?area=1

 

 

 

 
 


логотип© alb-budjak